Актуальність

У наш час потрібно знати про українців які просувають прогрес. І на даний момент фізика це ледь не найважливіша наука і я вважаю що людям бажано знати про видатних українських фізиків і те чого вони досягли. Таких як Леонід Яценко, Яків Файнберг, Михайло Остроградський.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Леонід Яценко

Леоні́д Петро́вич Яце́нко (25 квітня 1954, Степанівка (Ємільчинський район) — професор, доктор фізико-математичних наук, колишній директор, наразі завідувач відділу Інституту фізики НАН України, Академік Національної Академії Наук України. Освіта 1970 року вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на Радіофізичний факультет. 1973 року переведений на Спеціальний факультет фізики Московського інженерно-фізичного інституту (МІФІ), який закінчив в 1976 році (спеціальність — фізика твердого тіла). 1976—1979 — аспірантура ФІАН ім. П. М. Лєбедєва. Наукові ступені 1980 року в ФІАН захистив кандидатську дисертацію за темою «Теоретичне дослідження впливу макроскопічних параметрів на характеристики оптичних стандартів частоти» (науковий керівник — Собельман І. І.). 1996 року в ІФ НАН України захистив докторську дисертацію за темою «Резонансні явища в газових лазерах». Найважливіші наукові результати Запропоновано, обґрунтовано та реалізовано новий метод лазерної спект...
Докладніше

Михайло Олександрович Оболенський

 Михайло Олександрович Оболенський (22 липня 1940 , Москва  — 9 вересня 2011 , Харків ) — радянський і український фізик-експериментатор, педагог, доктор фізико-математичних наук (1993), професор (1994), академік Академії наук Вищої школи України (1994), Заслужений професор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразина (2001). Автор важливих експериментальних робіт в області фізики високотемпературної надпровідності. Біографія М. О. Оболенський народився 22 липня 1940 у Москві. Після закінчення фізичного факультету Харківського університету в 1964 р. вступив до аспірантури при кафедрі експериментальної фізики університету, у 1971 р. захистив кандидатську дисертацію. Працював асистентом, доцентом кафедри фізики низьких температур. У 1993 р. захистив докторську дисертацію «Надпровідність в квазідвовимірних системах», з 1994 р. — професор. З 1987 р. і по 2011 рік — завідувач кафедри фізики низьких температур[2] ХНУ ім. В. Каразіна. Розробив і викладав курси «Електрон...
Докладніше

Людвік Людвікович Шимон

Людвік Людвікович Шимон (22 листопада 1934) — український учений у галузі атомної фізики і квантової електроніки. Доктор фізико-математичних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1993 р. Біографія Народився в с. Терново Тячівського району Закарпатської обл. в сім'ї залізничника. Закінчив фізико-математичний факультет Ужгородського університету (1957). Кандидат (1966), доктор (1985) фіз.-мат. наук, доцент (1968), професор (1986). З 1982 р. — завідувач кафедри квантової електроніки і науковий керівник Проблемної науково-дослідної лабораторії фізичної електроніки; з 1988 р. по 2004 р. — декан фізичного факультету. Наукова діяльність Наукові інтереси пов'язані з дослідженням збудження та іонізації атомів електронним ударом з основного та збуджених станів (для вирішення проблем застосування фізики плазми); складних біомолекул та кластерів (проблеми охорони природи та екології); взаємодії лазерного випромінювання з атомами у вільному стані (для вирішення проблем створення приладів...
Докладніше